Zaxidfest

Ізоляція від негативу

(Фестиваль “Захід”)

Найграндіозніший фестиваль України з кожним роком набуває все більшої популярності. Поїхавши туди одного разу, вам неодмінно захочеться повернутись у село Родатичі, що на Львівщині. А разом із вами ще 25-30 тисячам людей. А коли все-таки повернетесь, зрозумієте, що цього разу літо пройшло не марно. Неповторні враження рекомендовано.

У серпні – у найгірше пекло, не електропоїзд «Львів – Мостиська» зібралась черга. Саме так найдешевше можна дістатися до Родатичів, що знаходяться за 30 км від Львову. 8 гривень, трохи більше години і  ви на місці.  Весела молодь, наспівуючи «Ляпіса» снує від станції до «Чарівної долини» – всім важко та спекотно, але настрій веселий, оскільки наступні три дні будуть незабутніми. Кульгаючи через ліс у наметове містечко і картаючи себе за те, що припхався сюди, ти все ж оминаєш пропускний пункт і опиняєшся у світі собі подібних. У натовпі знаходиш нових «друзів по нещастю» та разом йти і шукати собі місце під намет стає простіше. А місця-то вже і не так багато, тому варто приїжджати за день до початку. Влаштувавшись на мега зручному горбику та випивши 2л води, твої страждання таки завершуються. Потім відбувається адаптація до навколишнього середовища і починається відпочинок. Дізнаєшся, що твої нові друзі із Білорусії та Польщі, обіцяєш навідатися і до них на фестивалі, от тільки паспорт зробиш…

І от навколо татуйовані люди, кольорове волосся, позитив та сміх, ізоляція від негативу. Починають виступати гурти і настає це відчуття, коли є три сцени і на двох із них одночасно грають твої улюблені виконавці. Фортуна посміхається – один гурт запізнюється і ти встигаєш вбити двох зайців ручкою і папірцем для автографу. Саме тут ти вперше знайомишся із тим, що таке «слем». Дуже добре,  якщо цей досвід ти не переживаєш на власному тілі, адже хлопці роблять справжню «чернівецьку маршрутку», в котрій вони рухаються наче молекули – хаотично та швидко. Сигналом до втечі є момент приспіву в рок-виконавців, коли емоції зашкалюють. Після цього хлопці виходять побиті, але щасливі. Чого ще треба від фестивалю, як не чорних синяків та взуття, якому настав кінець? Але організатори попіклувалися про ваш палкий характер та періодично увесь натовп просто поливали водою зі шлангу, але каплі миттєво випаровувались – настільки було спекотно.

Люди раділи та шаленіли від атмосфери фестивалю. Саме сюди з’їхались люди із Білорусії, Росії, Польщі та навіть з Англії – 41-річний британець Пол ділився враженнями:

Я їжджу по всіх фестивалях Європи, куди вдається потрапити. Ваша країна досить привітна та люди у вас добрі, ви вмієте дружити.

Як Вам «Захід»?

Порівняно із фестивалем «Вудсток», що проходив у Польщі, тут набагато більше людей і гуртів, приємніша атмосфера та красивіші дівчата.

Відразу стає зрозуміло, що «Захід» – це фестиваль, що об’єднує. Тут немає ворожнечі, ти є своїм серед своїх. Російські виконавці досить часто глузували, говорячи: «вы-то прыгаете, а я москаль». Люди аплодували та кричали їм щосили. Ведучі були жвавими та позитивними, віддавали загублені речі та робили селфі із натовпом. На обурливі запитання з Інтернету щодо причини проведення фестивалю у скрутний для країни час, відповідали «Все, що робиться для розвитку культури, працює проти війни». Ця фраза стала гаслом фестивалю. І вона справді працює, адже чим культурніше розвинуті люди, тим вони розумніші та спокійніші – їм не треба конфліктів.

І ось вночі ти сидиш біля вогнища з поляками та теревениш про те, чому ж тут немає комарів, і тут починає співати Кузьма… Ти біжиш із наметового під сцену, щоб посвітити запальничкою під пісню «Мамо». Ти зливаєшся із 30-тисячним натовпом, замовкаєш і насолоджуєшся моментом. Тут не існує ненависті, тут люди відчули спокій та культурно збагатилися. Прийшовши із страшенною втомою, падаєш у свою палатку та, скривившись, намагаєшся знайти зручну позу на горбику. Так проходять три дні. Магічним чином пролітає 72 години драйву, щастя та голоду (тушонка закінчилась другого ж дня), ти прощаєшся з поляками та білорусами і обіцяєш побачитися через рік. Ти хочеш побачитися, знову послухати 50 гуртів із різних країн, спробувати «послемитися» та пробитися крізь натовп, щоб взяти автограф у вокаліста «Oomph!».

Ось так люди і стають залежними від «Західфест», ось так ти і відкриваєш для себе щось новеньке. Фестивального всім літа!

   

Фото: Інтернет

Юлька Драган.