Музика має бути роботою
А ви любите круто відриватися та кайфувати від хорошої музики? От і вони люблять. Гурт «Патроничі» – наша сьогоднішня страва. Це молоді хлопці із Франківщини, котрі просто однією піснею можуть зарядити тебе позитивом на весь день! Справжня доза ендорфінів. Любителям молодіжної української музики присвячується.
3 березня, 2010 рік – офіційний день народження гурту. У 2011 франківський бойс-бенд розпочинає активну діяльність – виходять пісні «Твої очі» та «Заплакана щаслива», що приносять першу славу. Наступного року гурт покидає його засновник – Іван Малик. Після цього до команди долучається басист із хорошим вокалом – Мирослав Марків. І відтоді гурт відновлює сили та вже у 2014 році виходить перший альбом «Поки молоді» та того ж року – перший кліп на однойменну пісню. Зараз хлопці працюють над збіркою акустичних пісень, слухати які – просто купатися у морі яскравих емоцій.
Склад гурту:
Андрій Гриньків – Вокал, гітара, тексти
Роман Хом’як – Гітара (бек- вокал)
Мирослав Марків – Бас-гітара
Володя Пасєка – Саксофон (бек-вокал)
Андрій Антошків – Акордеон
Тарас Данів – Барабани
І щоб детальніше дізнатися про життя молодих музикантів, SHELTER OF UKRAINIAN MUSIC поспілкувався із Тарасом Данівим, найщирішим драмером з Франківська:
– Чиєю була ідея створити гурт? Чи впевнені ви були, що проб’єтесь?
Це було в недалекому 2010-тому. На той час, ми з пацанами ходили в духовий оркестр в Крихівцях. Ідея створення гурту належить Малику Івану Петровичу. Спочатку ми не покладали ніяких надій на гурт, не бачили в ньому жодних перспектив, адже, тоді ми грали тільки кавери і виступали суто в Крихівцях. Але з часом ставали доросліші, дізнавалися нові речі, починали писати свої треки. З того часу багато чого змінилось, але ось таким приблизно був початок.
– Як виникають ваші пісні?
Ну на це питання більше б відповів Андрій Гриньків – саме він пише пісні. Але із того, що знаю я, це приблизно відбувається так : Андрій собі вдома, попиваючи солодкий чай, грає на гітарі і придумує треки. (сміється)
Потім приходить на репетицію і каже : «Чуваки, я написав нову пісню.» Починає грати, ми слухаємо, придумуємо аранжування. І вже кінцевий, повний варіант пісні народжується саме на репетиції.
– Ваш стиль – фолк-рок? Опиши вашу музику.
Ми не можемо охарактеризувати себе, як фолк-рок гурт. Треків багато, вони всі різні, кожен якось по-своєму звучить, в якомусь своєму стилі. Безумовно, що фолк присутній, але я б не назвав нас фолк-рокерами.
– Дуже складно – поєднувати такі інструменти як акордеон, саксофон, додаючи до цього соло на гітарах та барабани?
Ну, так це трохи нетрадиційне поєднання інструментів, але в цьому і є якась «фішка». Я б не сказав, що дуже важко поєднувати, бо ми з самого початку так граємо і вже звикли до цього.
– Ми знаємо, що Андрію Антошківу довелося поїхати в Польщу. Він планує повертатись і продовжувати грати?
Іноді життя нас змушує щось обирати і чимось жертвувати при цьому. Це рішення йому далось дуже важко. Як і нам – збагнути те, що ми уже не гратимемо разом. Але це життя, і до таких речей треба бути готовим. Я сподіваюсь, що він скоро приїде ми всі разом нап’ємось (сміється)
– Можливо, ви маєте когось, як приклад для наслідування? Чи хочете створити щось абсолютно нове, не схоже ні на кого?
Сьогодні можна спостерігати великий прогрес в українській музиці. Хороших гуртів стає все більше і більше, і кожен чимось крутіший від іншого. Музичний гурт, як людина : кожен, як окрема особистість, зі своєю музикою та своїм слухачем.
– Можливо, ти думав про вихід із групи?
Ніколи в світі. Навіть боюсь уявити таке собі. І навіть не хотів би, щоб мені таке навіть наснилось! Важко уявити себе зараз без музики.
– Ви часто “фестивалите”. Розкажи, який фестиваль запам’ятався найбільше та який був найкращим?
Якщо ти маєш на увазі саме виступи на фестивалях, то їх не було так багато, але кожен з них по-своєму особливий. А якщо говорити про те, що ми любителі відвідати фестивалі і круто там відпочити, тоді так, про кожен з них можна розповісти дуже багато. І взагалі, я вважаю, що саме музичний фестиваль, для мене особисто, є найкращим способом відпочинку. Там повно музики, повно нових знайомств, нових історій, купа дівчат і просто нереально крута атмосфера! Якщо ви не були ще на жодному фесті, цього літа мусите поїхати))
– Як ти зрозумів, що ударні – це твоє? Можливо, мама змусила, чи сам усім на зло вирішив навчитися?
Ну, як я казав спочатку, ми були в оркестрі, і я грав там на барабанах. Я з перших днів обрав саме цей інструмент, бо вважаю, що це крутіше, ніж дути в якусь дудку! (сміється)
– Чи плануєш ти займатись ще чимось, крім музики? Ким ти хотів стати у дитинстві?
Якраз зараз я і займаюсь ще чимось, крім музики. Я чекаю, поки це закінчиться, бо дуже хочу, щоб моє хобі (поки що це можна так назвати) приносило мені не тільки кайф і задоволення, а ще й забезпечувало мене в житті. А на рахунок того, ким я хотів стати, то у 5 чи 6 класі я думав, що стану крутим актором))
– Що для тебе найприємніше у вашій роботі? (звісно, крім натовпу гарненьких дівчат))
Все! Концерти, дорога в машині, записи, репетиції, нові знайомства, нові концертні майданчики. Це все – великий досвід і неймовірна атмосфера, відчувши яку, просто не хочеться, аби цей момент закінчився.
P.S. якби не дівчата, то я б взагалі не грав у гурті)) (сміється))
– І останнє запитання: ви студенти, всі одного віку, що думаєте робити з навчанням далі? Ти особисто плануєш в майбутньому поєднувати роботу та музику?
Ну, поки що, ми всі навчаємось і, попри гурт та науку, ще працюємо. Сподіваюсь, цей жах скоро закінчиться, і ми зможемо займатись тільки музикою. Як я вже казав, я не хочу нічого поєднувати. Музика має бути роботою. Таку мету ми собі поставили, і досягнемо її!
Фото із соціальних мереж
Останнє фото Юлії Драган
Юлька Драган
Shelter of ukrainian music 